Археологічні пам'ятки рідного краю. Городище поблизу с.Великі Будки, Басівське городище
Городище поблизу с. Великі Будки
Є одним з найбільших на території Сумщини. Курганний могильник, що знаходиться безпосередньо на території укріплень та поруч з ними є частиною грандіозного некрополя скіфської доби, що знаходиться на правому березі р. Сула. Перші описи могильника належать професорам І.А. Лінниченку та В.Б. Антоновичу. Розкопки невеликих насипів поблизу с. Великі Будки здійснювали місцевий поміщик С.А. Мазаракі та колекціонер Т.В. Кибальчич.
Д.Я. Самоквасовим було здійснено розкопки курганних могильників в урочищах Попова Лужа та Провалля поблизу с. Великі Будки. Могильник в урочищі Провалля – зараз група курганів № 3, що тягнеться у напрямку села Вощилиха. Урочище Попова Лужа чітко на місцевості не локалізується. Кургани містили рештки поховань аналогічних могильнику поблизу с. Оксютинці. У 1902 р. три невеликих кургани поблизу с. Великі Будки розкопав М.О. Бранденбург. Вони містили рештки пограбованих поховань скіфської лісостепової культури.
У 1927 р. кургани поблизу с. Великі Будки обстежила археологічна експедиція Роменського окружного краєзнавчого музею під керівництвом М.М. Семенчика. Він вперше зафіксував наявність валу та рову, які обмежують великий мис при впадінні р. Хмелівка у Сулу. Укріплення тягнеться понад західним та південним схилами, на півдні майже знищене. Висота валу 2-3 м, рів зафіксований у південно-східній частині. У могильнику зафіксовано 36 насипів. Найвища могила мала висоту 6 м і була оточена валом.
1959 р. кургани правого берега р. Сула були обстежені експедицією Інституту археології АН УРСР. Топографом Є.А. Ірицьким здійснено зйомку, метою якої було уточнення планів 1927 р. У результаті було зафіксовано руйнування частини курганів. У складі могильника зафіксовано 16 насипів, 10 з яких витягнуті вздовж правого берега р. Сула в межах та за межами валу. Було подано також опис укріплень, що складалися з валу висотою від 1,5 до 3 м та ровом. Було знято план території, охопленої валом та зняті профілі укріплень. Визначено також розміри – 1000 х 500 м. Культурний шар не виявлений. Майданчик, охоплений кільцевим валом не був визначений як городище. В.А. Іллінська зробила висновок про те, що кургани та вал різночасові об’єкти, не пов’язані між собою. Сумніви щодо визначення пам’ятки як городища були викликані наявністю курганних насипів в межах укріплень.
У 1967 р. Б.А. Шрамко у ході археологічних розвідок обстежив укріплення поблизу с. Великі Будки та визначив їх як городище раннього залізного віку. Вченим було уточнено планування городища та зібрано кераміку доби раннього заліза.
Будківське городище, оточене курганами та з Різаною Могилою на самому городини. Ланцюг курганів продовжується вниз по течії Сули і завершується курганним некрополем напроти Вовківців.
Басівське городище
Залишилося від скіфських часів ,центральне на Посуллі укріплене Басівське городище. Окрім скіфської культури VI—III ст. до н. е., на ньому виявлені комплекси пізніших слов'янських культур УІІІ-ХУІІІ ст. Є одним із наймогутніших у Скіфії, загальною площею 170 га. Його найбільш укріплену центральну частину становлять три відроги плато, розділеного глибокими ярами, що підходять до р. Хмелівка. Миси навколо обнесені валами і ровами, найпотужнішими з боку поля. Велике північно-західне укріплення називається "Башта", середнє — "Аршавське", південно-східне — "Малий городок". їх загальна площа — 12 га. Вони були зайняті під поселення. Від названих мисів на плато в східному напрямку розташоване велике передмістя, оточене валом і ровом. На передмісті сьогодні знаходиться село Пшінчине.
Під час розкопок були виявлені залишки наземних житлових будівель і неглибокі землянки. Наземні споруди, очевидно, були дерев'яними з глиняними долівками, довжиною 10 м і шириною 5 м. Землянки невеликі, овальної форми з підпірними стовпами всередині і глиняною долівкою. Ширина їх 4 м. В обох типах жител печі мали склепіння, вони були складені з глини на каркасній основі із лози.
Крім ліпного посуду, на поселеннях знайдено амфори, античний художній посуд, наконечники стріл, пластини від панцирів, ножі, серпи, булавки, браслети, зернотерки, вироби з кістки. Наявність сергіів, зернотерок, кісток свійських тварин свідчать про розвинене скотарство і землеробство.
Вперше розвідувальні розкопки на городищі провів у 1906 році М. О. Макаренко. В 50-60 роках XX ст. грунтовно досліджувалось городище експедицією інституту археології НАН України під керівництвом В. А. Іллінської. В 90-х роках — експедицією під керівництвом Ю. В. Болтрика. Загалом було розкопано не більше 10 відсотків площі.
Комплекс скіфських курганів на Роменщині є найбільшим за площею у Європі. Проте маючи вигідне географічне розташування, багаті природно-туристичні ресурси, володіючи унікальною історико-культурною спадщиною, Роменщина не стала повноцінним учасником на державній туристичній арені.
